Чи говорити з дітьми на теми війни і майдану?

1. Чи говорити з дітьми на теми війни і майдану? (Психологи не дають однозначної відповіді: одні стверджують що дітей треба максимально відгородити від теми війни, бо це зруйнує їхню психіку, інші – що дитяча психіка гнучка і набагато швидше відходить від пережитого стресу, а от кому дійсно потрібна реабілітація так це дорослим.)
2. Як говорити з дітьми так щоби не травмувати їх психіку?
3. Як говорити з дітьми молошого та старшого віку?
4. Як поводитися з дітьми що вже стали жертвами війни (наприклад, діти з родин біженців)?
5. Цьогоріч в школах рекомендують проводити «уроки мужності» на основі подійАТО і Майдану. Як думаєш, наскільки це потрібно? (Особливо в східних регіонах де безліч родин і досі не розуміє, що сталося на Майдані й боіться бандерівців більше ніж російських окупантів?)

1.Говорити із дітьми потрібно.Батьки не зможуть огородити дітей від інформації яка оточує суспільство,а якщо навіть і зможуть -то на деякий час,і це буде уже ізоляція,що в даному випадку буде мати негативний характер як на даному етапі життя дитини,тай можливо у розвитку вцілому.Інше питання яке постає-як саме говорити…
2.Насамперед потрібно враховувати вік дитини, провідну діяльність,щоб знати — на що вона орієнтується і врахувати цей аспект як ключовий, для «неодноразового а повсякденного спілкування»,спілкування яке повинні здійснювати як рідні,тай і кваліфіковані спеціалісти. Застосування придч,метафор,казок,історій також доречне для дітей,але конкретніше – згідно віку .
3.Модший шкільний вік,провідна діяльність учіння(навчання).Вагомою особою на даному етапі(деколи навіть приорітетнішою) є вчитель. Стимулом до навчання,як і взагалому до розвитку,є мотив підкріплення збоку вчителя,батьків. Подання інформації має бути насамперед від вчителя,який повинен чітко насамперед розібратися у своїй позиції ,оскільки вона буде переплітатися як із самою працею у навчальному закладі.Можливий розказ я історій,новин,які мають як загальний ,а ще краще, особистісний характер,виховання і розуміння у дітей патріотизму, і в доречних випадках(не перебільшено) підкріплювати його.Тобто,вчитель є взірець якого діти наслідують,а от який взірець таке і розуміння і бачення «нашої» картини буде для дітей.Саме спілкування може бути у вигляді казок,притч,легенд,історій,які мають пом’якшений характер, і бажано «щасливий кінець» або позитивний висновок.
Щодо дітей старшого віку,тут ситуація більш складніша,бо провідною діяльністю є інтимне спілкування з ровесниками,а не з вчителем,чи з батьками.Але це не означає ,що батьки і вчителі не впливають на дітей,просто їх вплив менш важливий,точніше «їм потрібні зараз такі як вони самі, «старші» їм уже були потрібні на минулих вікових етапах;звичайно і зараз,але не приорітет»Можливо доречним буде наводити приклад про однолітків,які брали,беруть участь,які займають активну,чи взагалі позицію яка стосується України.Старатися,наскільки можливо,контролювати :із ким спілкується,де перебуває у вільний час,чим займається мій син,дочка.Потрібний контроль- обов’язковий,і краще щоб він мав більш підтримуючий,позитивний характер.Доречним буде входження батьків в позицію однолітка і спілкування на гендерному рівні,хоча і не виключення протилежної статі.
4.Вони здобули досвід,який здебільшого має негативний характер.Потрібно показати і позивну сторону життя вцілому: включення у діяльність,тренінги,ігри,прогулки,спілкування,творчість,і т.д.В даній ситуації,як і у попередніх,можливе включення експертів(психологів,соц.працвників. та ін..)
Врахування наскільки дитина є жертвою, і як глибоко.Проведення індивідуальних групових,бесід,консультації,тренінгів,терапій.І важливим фактором тут буде уже дотримання професійного кодексу,не залежно чия це дитина (біженець чи ні),виконання своєї роботи кваліфіковано і повноцінно(психолог ,вчитель,чи навіть мати як взагальному мати,а не конкретної дитини).Хірург не вибирає кого оперувати.він просто робить свою роботу.
5.Потрібно,але не досить масштабно.Краще удосконалити ті дисципліни які є (якщо вони є)- ДПЮ,основи медицини,історії як взагалом.І вагомим фактором буде все одно викладач…Навіть якщо він буде досить кваліфікованим і освідченим,але буде займати ,наприклад,проросійську позицію,навіть на підсвідомому рівні він буде навчати «не так і не того».Тобто підбір кадрів також має велике значення.І звичайно прислухатися батькам,вчителям чого хоче дитина ,можливо вона не хоче на бойові мистецтва,але хоче на гурток стрільби і т.д.
Можна зробити певний висновк,що ситуація яка є на Україні,стосується кожного громадянина,який проживає на цій землі.Її неможливо скрити,а потрібно прийняти, опри ділитися із свою позицією,і діями .І також важливо- звідки ми будемо брати ресурс для життя,як нашого так і наших близьких. Життя у якому ми живемо,поки ми живі. А жити важко усім,якщо жити і не жити(не відчувати смак життя…)

Практикуючий психолог. Тренер. Коуч
Руслан Анчаков

Поделиться в соц. сетях

КОМЕНТАРИИ

  1. Эл:

    Не согласен с Вашим мнением!

  2. psyholog.anchakov:

    Поясніть ) буде цікава ваша думка!

Добавить комментарий